Українське законодавство на захисті прав матерів та дітей Друк
Написав Головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області, І.А. Севастьянова   
Понеділок, 23 вересня 2013, 10:54

Дитину жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі й у правових аспектах. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом, які мають часовий вимір і спеціальне призначення. Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини. Але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Це обумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. І для того, щоб дитина стала зрілою людиною у всіх відношеннях, їй необхідно мати певні спеціальні, додаткові можливості. Отже, права дитини - це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.

Зараз проблема дитинства є найголовнішою проблемою в усьому світі, бо діти - наше майбутнє.

Знаючи свої права з дитинства, людина зможе плідно й ефективно брати участь у розбудові правового суспільства нашої держави.

У 1979-1989 розробляється Конвенція ООН про права дитини. 20 листопада 1989 року Конвенція була прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН та набула чинності 2 вересня 1990 року. 26 січня 1990 року, в день відкриття її для підписання, її підписала 61 країна.

Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ  від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року.

Конвенція - документ високого міжнародного рівня, який має велику обов'язкову силу для тих держав, які його ратифікували.

Норми цієї конвенції діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Конвенція містить повний перелік прав дитини: на життя, на ім'я, на набуття громадянства, на піклування з боку батьків, на збереження своєї індивідуальності, право бути заслуханою у ході будь-якого розгляду, що стосується дитини; право на свободу совісті та релігії; право на особисте та сімейне життя; недоторканість житла; таємницю кореспонденції; право користуватися найдосконалішими послугами системи охорони здоров'я; благами соціального забезпечення; на рівень життя, необхідний для її розвитку; на освіту; на відпочинок; на особливий захист: від викрадень та продажу, від фізичних форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, участі у військових діях; право на вжиття державою всіх необхідних заходів щодо сприяння фізичному та психічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка стала жертвою зловживань або злочину.

Права людини є природною приналежністю, невід'ємною властивістю кожного члена суспільства з самого моменту його народження. Саме завдяки здійсненню прав і свобод проявляється унікальність особистості, розкриваються творчі здібності і можливості кожної людини, що вирішальним чином відбивається на розвитку суспільства в цілому.

Майбутнє кожної людини і людства в цілому потенційно залежить від підростаючого покоління, тому забезпечення прав дітей та їх правовий захист безумовно є основним завданням сучасності, у вирішенні якої має бути зацікавленим все світове співтовариство.

Але при цьому сміливо можна сказати, що майбутнє нації в руках матерів. Тому велика увага у нашому  суспільстві приділяється і захисту прав матерів.

На генеральній конференції Міжнародної організації праці у Женеві, мінімальний строк відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами складає не менше 12 тижнів: 6 тижнів до пологів та 6 після. Це загальний міжнародний стандарт декретної відпустки. Українське законодавство відповідає вимогам зазначеної Конвенції в частині тривалості цього виду відпустки, хоча юридично поняття «декретна відпустка» в нашому законодавстві не закріплене. Фактично під декретною відпусткою розуміється юридично передбачена відпустка по вагітності та пологах, а також відпустка по догляду за дитиною ( ст.ст.17,18 Закону «Про відпустки»). Це означає, що вагітній жінці, яка працює офіційно, надається оплачувана відпустка по вагітності та пологах, що компенсує втрату зарплати за цей період. Підставою для відпустки є лист тимчасової непрацездатності із жіночої консультації. Відповідно до ст.17 Закону «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року жінці надається відпустка по вагітності та пологах тривалістю 126 календарних днів ( 70 до пологів і 56 після).У разі народження двох і більше дітей, або будь-яких ускладнень при пологах відпустка збільшується до 140 днів ( 70 днів до пологів та 70 днів після).. Виплата допомоги за весь цей час проводиться в повному обсязі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу. Відпустка по вагітності та пологах надається в повному обсязі незалежно від того, коли народилася дитина. Якщо майбутня мама не витратила 70 належних днів відпустки до пологів, їх залишок переноситься на післяпологовий період.

Для того, щоб мати право отримати відпустку в період до пологів, жінці слід перебувати на обліку в жіночій консультації лікувального закладу, в іншому разі вона отримає лікарняний лист з дня пологів.

По закінченню відпустки по вагітності та пологах молода мама може вийти на роботу або піти у відпустку по догляду за дитиною, однак тоді вона вже не буде отримувати середню заробітну плату щомісяця. У відпустці по догляду з дитиною жінці призначається лише сума, що виплачується підприємством з коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (якщо жінка не працює, вона може отримувати такі кошти через районний орган соціального забезпечення). Підприємства, установи, організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більша як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Відповідно до ст.184 КЗпП України звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років ( до шести років – ст.179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Серед країн Євросоюзу середня тривалість відпусток по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною складає 44 тижні , середня тривалість оплачуваної відпустки – 36 тижнів. Деякі країни надають оплачувану відпустку для батька дитини: Австрія ( 6 місяців), Бельгія ( 3 дні), Данія (10 днів), Іспанія (2 дні). У США до 1993 року не існувало відпустки по вагітності і пологах як законного права жінки. На власний розсуд компанія, де працює жінка, могла надати два-три тижні оплачуваної відпустки. Згодом під натиском суспільства, був підписаний закон, який надає жінці право не працювати чотири тижні після пологів.

Можемо зробити висновок, що держава як гарант соціального розвитку суспільства повинна безпосередньо дбати про захист материнства і дитинства, реалізувати програми, спрямовані на збереження генофонду України, охорони здоров’я жінок, сприяння розвитку здорового способу життя, безпечного материнства і дитинства.

 
English Czech Danish French German Italian Polish Portuguese Russian Spanish Swedish Latvian Ukrainian

Бізнес ЕРА

VTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM Banners

Правовий Вісник

VTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM BannersVTEM Banners